>          >  >  >     

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ КОЛЕДЖУ

    У перші повоєнні роки довелося відроджувати все народне господарство, в тому числі й охорону здоров’я населення. Для міста, Дрогобицького, Сколівського, Старосамбірського, Турківського районів велике значення тоді мала ухвала уряду України від 14 листопада 1946 року про заснування Бориславської школи медичних сестер. Її очолила лікар Валентина Данилівна Лобковська. 60 дівчат сіли за парти. При школі також відкрили обласні курси організації Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
    Тут медичних сестер готували за скороченою програмою. Уже в 1947 році у села згаданих районів прибули на роботу випускники курсів. А в 1949 році міста і села районів поповнились 23 випускниками шко-ли медичних сестер. Та це було дуже мало. 75 медпрацівників, підготовлених у школі і на курсах за перші три роки, звичайно, поліпшували охорону доров’я населення, але до мети – забезпечення згаданого регіону достатньою кількістю молодших спеціалістів – було ще далеко. Тому уряд України ухвалою від 31 травня 1954 року реорганізував школу в Бориславське медичне училище. Тепер розширився і профіль навчального закладу: в ньому готувались крім медичних сестер фельдшери та акушерки, а в окремі роки і санітарні фельдшери. Ще й сьогодні в Тустановичах - північно-східній частині Борислава – стоїть одноповерховий будинок. Саме в листопаді 60 років тому назад в його звичайних чотирьох кімнатах розпочались заняття: вдень працювала школа медсестер, у вечірні години – червонохрестівські курси. Дошка та крейда впродовж кількох років були основними підручними засобами викладачів з року в рік, навіть щомісяця школа поповнювалась навчальним приладдям. На заняттях у класних кімнатах стали користуватися друкованими таблицями і схемами, муляжами. Все інше – в лікарняних установах. Можна було б уже і в школі мати медичні інструменти, комплекти фельдшерсько – акушерських засобів. Друга половина шістдесятих років започаткувала форсований перехід на кабінетну систему у навчально-виховному процесі. Сьогодні в навчальному закладі діє 37 кабінетів: основ суспільних наук і правознавства, історії України та загальної історії, української мови і літератури, основ інформатики та обчислювальної техніки, комп’ютерної техніки та медичної статистики, світової літератури, англійської мови, німецької мови, латинської мови, математики, біології, медичної генетики, сестринської справи, терапії, хірургії, педіатрії, акушерства та гінекології, інфекційних хвороб та епідеміології, основ реаніматології, вузьких спеціальностей, медицини катастроф, допризовної підготовки, фізичного виховання, фізіотерапії, масажу і лікувальної фізкультури, нервово-психічних хвороб, шкірних і венеричних хвороб, лінгафонний, методичний. На базі гуртожитку створені усі необхідні кабінети з доклінічної практики. Особливо заслуговують уваги хірургічний і акушерсько-гінекологічні блоки, які оснащені сучасною апаратурою та інструментами, предметами догляду за хворими і наближені до умов стаціонару.

Вони були першими

У кожній роботі найважче дається початок, а тим більше, коли прийшлося організовувати з нуля навчальний процес, не маючи матеріально-технічної бази. Проте у місті, у лікарняних установах вже працювали досвідчені лікарі, які дали згоду на проведення педагогічної діяльності з учнями, вишукуючи вільні години для проведення занять.

Першим викладачем акушерства і гінекології був Михайло Васильович Мрих, який завідував пологовим будинком у місті Бориславі. Кожна людина – особистість. В особистості Михайла Васильовича Мриха не тільки високий професіоналізм як лікаря, але і як педагога, психолога і наставника. Він був зацікавлений у тому, щоб молоді люди, студенти, майбутні акушерки, медичні сестри навчались не тільки теоретично, але й практично, саме на базі пологового відділення.

Григорій Лук'янович Кучерук завітав у кімнату-клас тільки-но пролунав дзвінок на перше заняття в школі медсестер. Проводив заняття з внутрішніх та інфекційних хвороб. Змістовні і захоплюючі розповіді, здавалось, випромінювали кожне речення. На прийомі хворих чи під час лікування їх Григорій Лук'янович на очах студентів перевтілювався: як не приховував своїх переживань, та вони бачили, що їх вчитель ставився до пацієнтів так, ніби сам був на прийомі чи на ліжку в лікарняній палаті. Уміння відгукуватися на чуже горе було притаманне йому всюди і все життя. Отаким залишився Григорій Лук'янович у пам'яті тих, хто консультувався у нього, кого він лікував, кому дарував свої знання і здібності.

Світив іншим, а сам поступово згоряв, залишаючи у своїх вихованців все, чим нагородила його природа, що перейняв від своїх інститутських наставників, набув у неспокійній, до кінця відданий лікарській професії» — так говорили, таким пам'ятають Ореста Юліановича Горницького, кандидата медичних наук, хірурга високої кваліфікації, вихованця Львівського медичного інституту.О.Ю. Горницький майже всі роки аж до кінця свого короткого життя, а прожив він всього 51 рік, викладав хірургію у групах медичних сестер за сумісництвом. Він керував предметною методичною комісією викладачів хірургічних дисциплін.

Добрими рядками в історію училища вписано Івана Павловича Лоя, колишнього вихованця Чернівецького медичного інституту. Лекції і практичні заняття його з нервово - психічних хвороб відзначались глибоким знанням, конкретикою, ґрунтувались на особистих дослідженнях. У науці він залишив свій доробок як кандидат медичних наук.

Добрими словами вдячності завжди згадують викладача філософії Василя Сергійовича Дмитрієнка. Фронтовик, інвалід Другої світової війни, людина великої сили волі, мужності, високої грамотності на заняттях з свого предмету вміло зацікавлював студентів питаннями про філософські поняття тих чи інших явищ у природі, суспільстві, послідовно поєднував навчальний матеріал з медичною наукою і практикою. Василь Сергійович Дмитрієнко тривалий час керував роботою керівників груп, спільно з ним організував цікаві тематичні виховні години, розробляв сценарії проведення усних журналів, вікторин, конференцій та диспутів.

Людмила Миколаївна Савчин довгий час працювала викладачем хімії. Кожне її заняття було науково насиченим і пов'язаним з медициною. Вона вчила студентів як знаходити і опрацьовувати необхідну інформацію, знала сильні і слабкі сторони кожного студента і не зациклювалася ні на своїх досягненнях, ні на невдачах. Вона була добрим наставником студентів і залишила про себе найкращі спогади як про високопрофесійного викладача, талановитого вихователя і громадського діяча.

Люціян Вацлавович Дідіна після закінчення Дрогобицького педагогічного інституту був направлений у 1959 році на посаду викладача фізики. Під його керівництвом створювалася фізична лабораторія, щорічно вона поповнювалася приладами, таблицями, технічними засобами навчання. Він все своє життя віддав навчанню студентів. Його любили і поважали студенти, викладачі, кожному допомагав добрим словом чи порадою.

Микола Євстахійович Калічак працював в училищі на посаді завідувача медсестринським відділенням, викладачем зубних хвороб. Випускник стоматологічного факультету Львівського державного медичного інституту. Всі роки свого життя віддав педагогічній діяльності у справі навчання і виховання студентів коледжу.Микола Євстахійович брав активну участь у проведенні засідань педагогічних Рад, науково-теоретичних і науково-практичних конференцій з викладачами і студентами, вів школу старостату, допомагав юнакам і дівчатам в організації і роботі студентського самоврядування.

Добрими словами вдячності завжди згадують колишнього викладача фармакології, ветерана праці Степана Олексійовича Журавецького. Сорокарічний досвід роботи в аптечній системі і викладання в училищі, його високопрофесійні заняття надовго залишаться в пам'яті тих, кого він навчав і виховував.

Старший викладач акушерства і гінекології Любомира Коцко вже 29 років працює штат¬ним викладачем акушерства і гінекології. Вона не тільки штатний викладач училища, але й виконує функціональні обов'язки лікаря відділення швидкої медичної допомоги